У 1935 році в Німеччині було прийнято два закони: «Закон про громадянина Райху» і «Закон про охорону німецької крові та німецької честі». За ним громадянином вважався лише той, хто мав «німецьку або споріднену їй кров і хто своєю поведінкою доводив бажання і здатність віддано служити німецькому народові та райху». Обидва закони були одноголосно затверджені райхстаґом. Закони забороняли «паплюження раси» шлюб і позашлюбне співмешкання між євреями та «громадянами німецької чи спорідненої їй крові». Вони забороняли євреям голосувати і займати державні посади.
В 1938 році, після аншлюсу Австрії, у французькому містечку Евіан-ле-Бен була скликана міжнародна конференція за участю представників 32 країн, на якій вирішувалися питання допомоги єврейським біженцям з Німеччини, Австрії та Чехословаччини. Гітлер пообіцяв допомогти біженцям виїхати у ті країни, які погодяться їх прийняти.
Конференція фактично провалилася. З 32 країн жодна країна, окрім Домініканської республіки, не погодилася збільшити квоти для біженців. Делегати висловили своє щире співчуття.
